Хисткість — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Хисткість

ХИСТКІСТЬ, -кості, ж. Абстр. ім. до хисткий' 1, 3. ХИСТКО. Присл. до хисткий’. // у знач, присудк. сл. ХИСТБК, -тка, ч., діал. 1. Штучний кущ, за яким мисливець підкрадається до дичини. 2. Місце на пасіці, де пасічник може сховатися в разі небезпеки.

Алфавітний покажчик

А 5203 Б 6596 В 11964 Г 6115 Д 6970 Е 2436 Є 189 Ж 1005 З 11179 И 26 І 1857 Ї 46 Й 180 К 9147 Л 3574 М 6733 Н 10433 О 8300 П 31890 Р 8150 С 13990 Т 6563 У 3853 Ф 3060 Х 2457 Ц 1461 Ч 1940 Ш 2754 Щ 463 Ю 155 Я 544