СТРУНА, -й, ж. 1. Гнучка, пружна, туго натягнена нитка (металева, жильна і т. ін.) в музичних інструментах, що, коливаючись, створює звуки. // тільки мн., перен. Про звуки якого-небудь музичного інструмента; взагалі про музику, поезію. 2. перен. Особливість кого-, чого-небудь, риса людини, властивість її характеру. “ Болюча (слаба, слабка) струна чия, кого, для кого — найбільш уразливе місце кого-небудь. 3. спец. Мотузка, дріт, туго натягнуті на що-небудь.
Струна в інших словниках
| Струна — Тлумачний словник української мови |
| Струна — Фразеологічний словник української мови |